Давньогрецька трагедія

Оцінка
Скачати

Українська Академія Друкарства

  Кафедра літературознавства

Контрольна робота

з світової літератури

на тему: "Давньогрецька трагедія: походження,

основні етапи розвитку, структура, розуміння

трагічного давньогрецькими поетами.

Арістотель про трагедію".

                                            

                                          Виконав Грабовський

                                            Олександр Сергійович

                             Група ЗР-11

                                             Викладач: Приплоцька

                                    Марія Михайлівна

Львів, 2000р.

План

Вступ.

Імена, дати, твори: порівняльні дані.

Коментар.

Висновок.

                          

Вступ

      Театралізовані видовища існували на грецьких землях з прадавніх часів. Відомо, що вже за 2500 років до н.е. на острові Кріт і в Мікенах відбувались примітивні вистави, пов"язані з робочими, культово-обрядовими, мисливськими та землеробськими іграми.

      Пізніша трагедія не могла виникнути на чистому місці без створеної в попередні часи твердої основи. Такою основою були народні обрядові, мімічні ігри, ряджені - невід"ємна частина багатьох свят.

      Але, безперечно, найголовнішим джерелом для трагедії були народні свята на честь Діоніса, покровителя виноградарства і виноробства, бога, що помирає і воскресає, одного з найпопулярніших богів Еллади. Цей культ прийшов із Фракії і швидко поширився в VІІ ст.до н.е. по всій території країни, відтиснувши на другий план найвпливовіший на той час культ богині Деметри. Прийшовши в Грецію, культ Діоніса, що до того був дуже суворим і жорстоким (навіть вимагав людських жертв), набув більш спокійного вигляду. В другій половині УІ ст.до н.е. були встановлені свята на його честь: Великі Діонісії (у березні), Ленеї (у січні) та Малі або Сільські Діонісії (в грудні).

      Обов"язковим елементом культу Діоніса було виконання хором гімнів на його честь - дифірамбів, що скоро набуло форми змагань. Дифірамбічний хор розташовувався півколом, складався з 50 хоревтів, підібраним за статевим і віковим принципом (хор юнаків, хор літніх жінок тощо), на чолі хору стояв заспівувач (ексархос). Поряд з дифірамбічним хором ще з УІІ ст.до н.е. існували старовинні сатирівські хори, учасники яких одягали на себе цапову шкуру й зображували супутників Діоніса - сатирів. Танцями й рухами вони відтворювали міф про Діоніса.

      Видатний грецький мислитель ІУ ст.до н.е. Арістотель твердить, що трагедія виникла "від заспівувачів дифірамбів". Саме слово "трагедія" безпосередньо пов"язано з дифірамбічним заспівом і складається з двох слів - "трагос" (козел) і "оде" (пісня), тобто "пісня козлів", що інколи ототожнювалися з сатирами, які були головними героями ранньої трагедії в її сатирівській стадії розвитку.

      Ще до безпосередньої появи трагедії видатний корінфський поет Аріон (бл.600 рр.до н.е.) нібито надав дифірамбові досконалої художньої форми, організував хор, увів танці, дії сатирів, які вже не співали, а декламували.

      Винахідником аттічної трагедії був поет Теспід, який на святі Діоніса поєднів виконання дифірамба з театральною дією, тобто зробив з нього драматичну виставу. Крім того, Теспіду приписується введення одного актора, застосування полотняних масок, винайдення сцени для гри акторів, розробка основних частин трагедії. Перша його вистава датується 534 р.до н.е.

      Класичний грецький театр складався з трьох частин, що вдосконалювались протягом усього У ст.до н.е.

      Перша з них - театрон, або місця для глядачів, - була розташована на схилі пагорба. Спочатку вони застилалися дерев"яними дошками, а з кінця У ст.до н.е. - кам"яними або мармуровими плитами. Театр працював лише на свята Діоніса. Афінський театр вміщував до 20 тис. глядачів, а театр у Мегалополі - 44 тис. Залишається додати, що, незважаючи на таку велику кількість глядачів, кожне слово актора чітко долинало до найвіддаленіших рядів.

      Друга частина театру - орхестра, спочатку круглий, а пізніше підковоподібний втрамбований майданчик, що доходив майже до першого ряду місць і відділявся від нього невисокою мармуровою балюстрадою. На орхестрі містився трагічний хор, що спочатку складався з 12, а потім з 15 хоревтів, разом із заспівувачем (корифеєм). Хор водночас і співав і танював. На початковій стадії розвитку трагедії він вдвгравав велику роль - був колективним актором, його пісні займали значне місце в трагедії, він відбивав думки автора.

      Третьою частиною театру була скене (сучасна - сцена), що містилась у задній частині орхестри. Вона була єдиною в театрі закритою кам"яною будівлею, фасад якої, повернутий до глядачів, мав вигляд палацу, оздобленого колонами, скульптурами та прикрасами. Очевидно, перед скене був проскеній - майданчик, на якому грали актори. Фасадна частина скене була водночас і декорацією, коли цього вимагала дія. В інших випадках встановлювалися пересувні намалбовані декорації, а також періакти - високі тригранні призми, що легко оберталися. Н трьох сторонах були намальовані певні пейзажі.

      Головні ролі в трагедії, чоловічі й жіночі, виконував перший актор - протагоніст. Другий актор (девтерагоніст) і третій (тритагоніст), введені пізніше Есхілом і Софоклом, виконували менш значні ролі. Акторові треба було донести до віддалених глядачів певний трагічний настрій, в якому перебував його герой, а елліни нараховували 28 таких настроїв. Це досягалося введенням трагічних масок. Зникаючи на мить у скене, актор змінював одну маску на іншу. Щоб поновити порушену пропорцію між великою маскою і тілом актора Есхіл увів котурни - черевики на дуже товстій підошві, що збільшувало ріст актора. Актори й хор з"являлись у традиційному одязі - в довгому хітоні (сорочка), зробленому із строкатої тканини, і в хламиді (плащ) з пряжкою на правому плечі. Певний колір хламиди визначав соціальну приналежність, вік і стать героїв.

      Як я вже зазначав, відбувалось дійство протягом Великих Діонісій, причому відбувалось у формі змагання. У таких драматичних змаганнях брали участь Фрініх і Есхіл, Софокл і Евріпід, Кратін і Арістофан… Мармурові стели - дидоскалії, які щорічно увіковічнювали Великі Діонісії, донесли до нас численні імена трагічних і комедійних поетів, назви їхніх творів. Але з величезної кількості колись поставлених творів до нас дійшли повністю лише 32 трагедії Есхіла, Софокла та Евріпіда, дві сатирівські драми і 11 комедій Арістофана.

←Попередня Наступна→
1 2 3 4
Давньогрецька трагедія 4.6 з 5 на основі 37 оцінок від 37 користувачів