Культура України 19 ст.

Оцінка
Скачати

Культура України 19 ст.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………… 3

Розділ І. РОЗВИТОК ОСВІТИ ТА НАУКИ………………………………… 6

Розділ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ…………… 15

Розділ ІІІ. МИСТЕЦТВО ХІХ СТ.………………………………………….. 20

Розділ IV. НАЦІОНАЛЬНІ КУЛЬТУРНІ ОРГАНІЗАЦІЇ І РУХИ В УМОВАХ РЕАКЦІЙНОЇ УРЯДОВОЇ ПОЛІТИКИ……………………………………. 28

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….. 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….. 34

Духовна культура – складна, багатогалузева система, яка охоплює мову, мистецтво (самодіяльне і професійне), науку (природничу і су­спільну), ідеологію, право, етику, релігію, традиції, звичаї, вірування і т. д., тобто все те, що складає духовний світ народу, його свідомість, сукупність його переконань і поглядів. Цінності духовної культури ор­ганічно пов'язані із засобами їх виробництва, збереження і поширення. Всі ці складові галузі культури виникали в різний час історичного розвитку народу (мова, вірування, релігія, етичні установки, фольк­лор – раніше, професійне мистецтво, наука, право – пізніше), що не­минуче відбивалось на їх змісті, формі, функціях. Не можна не врахо­вувати того, що кожна із вказаних галузей культури, розвиваючись за спільними для всієї культури законами, має і свої специфічні законо­мірності розвитку, а тому, висвітлюючи своєрідність їх поступу, треба зважити на те, що мова розвивається інакше, ніж філософія, а право– з цього ж погляду – відрізняється від етики. Але це лише один, так би мовити, внутрішній аспект справи. Другий – не менш важливий ви­являється в тому, що поступ духовної культури ніколи не становить со­бою ізольованого процесу: він перебуває у найтіснішому зв'язку з еко­номічним і суспільно-політичним розвитком суспільства, тобто тієї со­ціальної системи, яка складається в певній країні на кожному етапі ЇЇ історії. Отже, ступінь економічного і політичного розвитку суспільства такою ж мірою залежить від стану духовної культури, якою духовна культура впливає на етику міжособистісних, насамперед виробничих відносин.

У кінці XVIII ст. територія України була розділена між Австрійською (увійшло 20% площі) і Російською (80%) імперіями. До цього часу завершилася ліквідація української державності. В обох імперіях розгалужений бюрократичний апарат повністю контролював всі сторони життя суспільства. У Росії у XIX ст. особливу роль починає відігравати поліція, 3-є відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії, жандармерія. Широкими правами наділяється цензура. Вживання української мови зберігається виключно у народному середовищі. Тобто на рубежі XVIII-XIX ст. у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація. Власне стояло питання про саме її існування. Тут можлива історична аналогія зі станом української культури у XVI ст., коли значна частина найбільш освічених вищих феодальних шарів українського суспільства відмовилася від національної культури, православ'я, ополячилася. В тих умовах роль духовного лідера українського суспільства взяло на себе козацтво. Однак до кінця XVIII ст. козацька старшина стала частиною російського дворянства і втратила колишню роль. У XIX ст. в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства – національна інтеліґенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним українське культурне відродження.

Рівень культури народу визначається не тільки високими здобут­ками в галузі літератури і мистецтва, науки і техніки, а й тим, як ці здобутки втілюються в життєдіяльності народу, як вони позначаються да повсякденному житті і світовідношенні людини.

Розвиток  духовної культури не  відривний також від історії становлення  суспільства: розглядаючи й характеризуючи її особливості не можна не врахувати історичних моментів, у якій вони формувалися й  виявлялися. Нерозривність матеріальних і духовних цінностей в культурі кожного народу, їх історична  взаємозумовленість є очевидними.

Актуальність  даної проблеми  зумовлюється тим, в умовах розбудови суверенної Української держави, відродження національної культури особливе значення має об'єктивне висвітлення основних штрихів нашої культури, визначення її місця в колі слов'янських народів.

Об`єктом дослідження є  розвиток української культури у ХІХ ст.

Предметом є процес генезис української культурної спадщини у ХІХ ст., фактори, які безпосередньо впливали на її становлення.

Метою даної курсової роботи є: проаналізувати  історію  основні течії у розвитку української культури  в зазначений, з`ясувати роль і значення у подальшому процесі формування нашої національної спадщини.

Головною метою продиктовано  основні завдання:

Ø висвітлити історико-культурні обставини становлення української  культури у ХІХ ст.;

Ø визначити  роль і значення культурних  зв`язків українського народу з іншими націями в цей період;

Структура даної курсової роботи визначена завданнями дослідження. Курсова робота складається зі вступу, 4 розділів, висновків списку використаних джерел (15  найменувань).

Вирішальною передумовою формування української національної різночинної інтеліґенції став розвиток освіти. У XIX ст. нові потреби управління й економічного розвитку, особливо з появою капіталістичних відносин, примусили уряд спеціально займатися питаннями освіти. Що стосується України, то на її території власна традиція широкої шкільної освіти була перервана. Якщо на початку XVIII ст. практично кожне українське село мало початкову школу, то до його кінця, після закріпачення селян, вціліли лише одиничні школи, які утримувалися на кошти батьків. У XIX ст. система освіти почала розвиватися у рамках загальнодержавної російської політики.

←Попередня Наступна→
1 2 3 4 5
Культура України 19 ст. 4.3 з 5 на основі 131 оцінок від 131 користувачів