Особливості економічного розвитку Стародавньої Греції

Оцінка
Скачати

Природні умови в Греції відрізняються від природних умов старосхідних країн тим, що тут для нормального заняття землеробством немає необхідності будувати складні гідротехнічні споруди, як на древньому Сході.

Тим самим створювалися сприятливі умови для розвитку приватної власності на землю, на земельну ділянку, а основою виробничим осередком стали не громіздке царське господарство або громадське виробництво з його дріб'язковою регламентацією, що передбачало величезний управлінський апарат, а невелике приватне господарство, побудоване на раціональних основах жорсткої експлуатації рабського праці з відносно високою прибутковістю.

Процес історичного розвитку грецького суспільства протікав в рамках дрібних, внутрішньо згуртованих республік, що спираються на цивільний колектив середньо заможних землеробів.

Соціальна структура полісів передбачало існування трьох основних класів: класу рабовласників, вільних дрібних виробників і рабів самих різних категорій.

Однієї з найважливіших особливостей соціальної структури в грецьких полісах було існування такої соціальної категорії, як цивільний колектив, тобто сукупність повноправних громадян даного поліса. До громадян поліса належали корінні жителі, що проживають в даній місцевості декілька поколінь, що володіють спадковою земельною ділянкою, що беруть участь в діяльності народних зборів і що мають місце в фаланзі важко озброєних гоплитів.

Володіння земельною ділянкою розглядалося як повноцінна гарантія виконання громадянином своїх обов'язків перед полісом, перед всім цивільним колективом.

У Греції середини V в. до н.е. сформувалося економічна система, яка без особливих змін проіснувало до кінця IV в. до н.е. і яку можна визначити як класичну рабовласницьку економіку.

Грецька економіка загалом не була однорідною. Серед численних грецьких полісів можна виділити два основних господарських типу, відмінних по своїй структурі.

Для першого типу поліса(аграрний)   було характерне абсолютне переважання сільського господарства, слабий розвиток ремесла і торгівлі (найбільш яскравий приклад Спарта, а також поліси Аркадії, Беотії, Фессалії і інш.).

Інший тип поліса можна умовно визначити як торгово-ремісничий, в структурі якого роль ремісничого виробництва і торгівлі була значно вищою, ніж полісах першого типу.

Саме в полісах другого типу був створена та, що стала класичною рабовласницька економіка, яка мала досить складну і динамічну структуру, а продуктивні сили розвивалися особливо швидко (прикладом таких полісів були Афіни, Корінф, Мегари, Родос і інш.). Поліси цього типу задавали тон економічному розвитку, були провідними господарськими центрами Греції V - IV вв.до н.е.

Визначення провідного типу грецьких полісів не означає, що сільське господарство в них відійшло на задній план, перестало бути важливою галуззю економіки. Сільське господарство в торгово-ремісничих полісах було провідним нарівні з торгівлею і ремеслом, було основою економічної системи.

Загалом сільське господарство Греції V - IV вв. до н.е. мало наступні особливості: багатогалузевий характер, переважання трудомістких інтенсивних культур (виноградарство, маслиноводство), впровадження рабської праці як основи землеробства, товарна спрямованість рабовласницького маєтка як нового типу організації сільськогосподарського виробництва.

Маєтки афінських великих землевласників VI-V вв. до н.е. швидше всього являли собою не єдине централізоване виробництво, забезпечене рабською силою, а сукупність декількох відносно невеликих ділянок, можливо,  розташованих в різних місцях поліса і або що здаються в оренду, або що обробляються на інших умовах.

Потрібно зазначити, що описана структура великого афінського землеволодіння повинна була переживати серйозну внутрішню кризу по мірі того, як зміцнювалося правове і майнове положення афінського громадянства, росла його самосвідомість, збільшувалося багатство афінського поліса, зміцнювалася система афінської демократії з її продуманою політикою матеріального забезпечення бідних громадян, інтенсивного розвитку міського життя і міського ремесла.

Передусім різко зросло власне міське населення, що втратило зв'язок з сільським господарством, а отже, збільшилася і потреба в сільськогосподарській продукції. З іншого боку, зміцнення майнового і соціального положення середніх і дрібних землевласників в державі повинне було позбавити великих землевласників джерел робочої сили, необхідної для обробки їх ділянок.

У Афінах в V в. до н.е. в сільськогосподарському секторі економіки виникла і розвинулася потреба в товарній продукції і в додатковій робочій силі, яка в тих умовах могла бути тільки рабською.

Загальна економічна ситуація в Греції загалом і в Афінах зокрема  (розвиток міського життя, підвищення потреби міського населення в сільськогосподарській продукції, збільшення чисельності рабів, скорочення зевгітського прошарку і інші ознаки кризи поліса)створювала більш сприятливі умови для появи і поширення таких господарств.

Ремесла і торгівля не могли розвиватися без залучення додаткової робочої сили. Цю додаткову робочу силу давало сільське населення, яке в зв'язку з розвитком міст і поширенням рабовласницьких маєтків витіснялося з сільської місцевості і скупчувалося в межах міських стін.

Цей тип господарства визначається як товарна вілла, оскільки в самій структурі маєтка різко виділялася по своїй питомій вазі культура, орієнтована на продаж.

Товарний маєток був пов'язаний з міським ринком самими різноманітними способами, з яких головними були три:

1) виготовлення продукту на віллі (наприклад, приготування вина, масла) і його виклик в сусіднє місто на ринок, де і здійснювалася його реалізація;

2) приготування продукту і його продаж тут же на віллі скупнику, що переправляв потім продукт на міський ринок власним силами;

3) продаж урожаю на кореню скупнику, який своїми силами збирав урожай, готував продукт, транспортував його в місто і реалізовував на ринку.

Основою основ ремісничого виробництва загалом було отримання металу і необхідних виробів з нього, тобто металургія і металообробка. У класичну епоху грецькі майстри отримували металу більше по кількості і краще за якістю, ніж їх попередники, а залізо увійшло у виробництво і в повсякденне життя глибше і ширше, ніж коли б те не було раніше.

←Попередня Наступна→
1 2 3
Особливості економічного розвитку Стародавньої Греції 4.4 з 5 на основі 11 оцінок від 11 користувачів