Cимоненко ¬асил≥й јндр≥йович

ќц≥нка
—качати

—ередн€ загальноосв≥тн€ школа ≥м. ≤.ƒ.  удр≥ є181

ƒопов≥дь на тему:

учениц≥ 11-ј класу

¬айн≥лович Ќатал≥њ

¬читель: ћаринич ƒ.¬.

†***

“и знаЇш, що ти Ц людина? “и знаЇш про це чи н≥? ”см≥шка тво€ Ц Їдина, ћука тво€ - Їдина, ќч≥ твоњ одн≥.

Ѕ≥льше тебе не буде «автра на ц≥й земл≥ ≤нш≥ ходитимуть люди, ≤нш≥ кохатимуть люди Ц ƒобр≥, ласкав≥ ≥ зл≥.

—ьогодн≥ усе дл€ тебе Ц ќзера, гањ, степи. ≤ жити сп≥шити треба,  охати сп≥шити треба Ц † √л€ди ж не проспи!

Ѕо ти на земл≥ Ц людина, ≤ хочеш того чи н≥ Ц ”см≥шка тво€ Ц Їдина, ћука тво€ Їдина, ќч≥ твоњ Ц одн≥.††††††††††††††††††

Ќавр€д чи можна знайти серед б≥ограф≥й поет≥в Ц шестидес€тник≥в долю б≥льш €скраву та б≥льш траг≥чну, н≥ж дол€ ¬асил€ —имоненка. «а 28 рок≥в житт€ зроблено було багато ≥ мало водночас. Ѕагато, зважаючи на ту самобутню ≥ багату спадщину, €ку отримала ”крањна в≥д ¬асил€ —имоненка; мало, зважаючи на те, ск≥льки в≥н м≥г би ще зробити, €кби не насильницька смерть, €ка застала його в розкв≥т≥ сил та творчоњ енерг≥њ.

—»ћќЌ≈Ќ ќ ¬ј—»Ћ№ јЌƒ–≤…ќ¬»„ (8.01.1935-14.12.1963)-визначний украњнський поет, прозањк, журнал≥ст. ќдин з най€скрав≥ших представник≥в покол≥нн€ Ушестидес€тник≥вФ у л≥тератур≥, Улицар украњнського в≥дродженн€Ф.

Ќародивс€ ¬асил≥й —имоненко у сел≥ Ѕ≥њвц≥ Ћубенського району на ѕолтавщин≥ в сел€нськ≥й родин≥. ¬иховувавс€ без батька. ƒитинство ≥ юн≥сть припали на воЇнн≥ та п≥сл€воЇнн≥ роки. ѕ≥сл€ зак≥нченн€ с≥льськоњ середньоњ школи (≥з золотою медаллю) у 1952-1957 навчавс€ на факультет≥ журнал≥стики  ињвського унституту. ѕрацював секретарем в ун≥верситетськ≥й багатотиражц≥, був учасником вуз≥вськоњ л≥тстуд≥њ.

—имоненко почав писати, навчаючись в ун≥верситет≥. 3 1957 в≥н був сп≥вроб≥тник газет Ућолодь „еркащиниФ, У„еркаська правдаФ, власкор У–об≥тничоњ газетиФ. як журнал≥ст, у своњх статт€х в≥н показував хиби парт≥йно-бюрократичного апарату, через що зазнавав систематичного цькуванн€ з боку оф≥ц≥йних владних структур. ѕерша зб≥рка поез≥й поета У“иша ≥ гр≥мФ з'€вилас€ у 1962 ≥ одразу стала под≥Їю у л≥тературно Ц мистецькому житт≥ ”крањни.

††††††††† ¬есною 1960 року в  иЇв≥ було засновано  луб творчоњ молод≥. ”часниками цього мистецького заснуванн€ були також јлла √орська, Ћ≥на  остенко, ≤ван ƒрач, ≤ван —в≥тличний, ¬асиль —тус, ћикола ¬≥нграновський, ™вген —верстюк та ≥нш≥. ¬асиль —имоненко† активно приймав участь в робот≥ клубу, багато њздив по ”крањн≥, залучавс€ до л≥тературних вечор≥в та диспут≥в, виступав на творчих вечорах, а щеЕ ј ще займавс€ пошуками м≥сць масового захороненн€ жертв стал≥нських репрес≥й. “о було покликанн€ серц€, внутр≥шн€ потреба ≥ вираз болю за народ над €ким було вчинено нелюдську, зв≥р€чу наругу. —аме за участ≥ ¬асил€ —имоненка та на основ≥ незаперечних доказ≥в було в≥дкрито м≥сц€ таЇмних масових поховань на ЋукТ€н≥вському та ¬асильк≥вському кладовищах, та в  ињвських л≥сах. ¬ той час за участю ¬асил€ —имоненка було складено ≥ над≥слано до  ињвськоњ м≥ськоњ ради ћеморандум ≥з вимогою оприлюднити м≥сцезнаходженн€ масових поховань ≥ перетворити њх у нац≥ональн≥ м≥сц€ скорботи та памТ€т≥.

“очкою останнього в≥дл≥ку дл€ ¬асил€ —имоненка стала под≥€ , що сталас€ вл≥тку 1962 року на зал≥зничному вокзал≥ в „еркасах. ћ≥ж буфетницею тамтешнього ресторану ≥ —имоненком випадково спалахнула щонайбанальн≥ша суперечка: за к≥льканадц€ть хвилин до об≥дньоњ перерви самоправна господин€ в≥дмовилась продати ¬асилев≥ коробку цигарок. “ой, звичайно, обуривс€. Ќа шум-гам нагодилос€ двоЇ чергових м≥л≥ц≥онер≥в ≥, €сна р≥ч, зажадали в —имоненка документи. Ќе передбачаючи н≥чого, —имоненко предТ€вив редакц≥йне посв≥дченн€. ј дал≥Е

†ƒал≥ були побоњ в районному в≥дд≥лку м≥л≥ц≥њ. ѕобоњ особливо жорсток≥, б≥ль €ких невгамовно мучив —имоненка до самоњ смерт≥. “рохи б≥льше €к через р≥к п≥сл€ цього Ц 14 грудн€ 1963 року Ц в≥н помираЇ. ††††††††† “ак само пот≥м були знищен≥ јлла √орська, ¬олодимир ≤васюк, та ще багато багато молодих гар€чих сердець.

ѕо смерт≥ поета видано так≥ зб≥рки: У«емне т€ж≥нн€Ф (1964) (висунута на здобутт€ прем≥њ ≥м. “.Ўевченка за 1965), Уѕоез≥њФ (1966), УЋебед≥ материнстваФ (1981), Уѕоез≥њФ (1985), казки У÷ар ѕлакс≥й та ЋоскотонФ (1963р. (дл€ д≥тей)), Уѕодорож у крањну ЌавпакиФ (1964), зб≥рка новел У¬ино з тро€ндФ (1965), Уѕ≥вн≥ на рушникахФ (1992).†

ј поез≥€ Ц† то думки ≥ свобода палаючого серц€. ≤ вона живе , бо Ї чистим джерелом, з €кого можна пити ≥ набиратис€ наснаги. ѕоез≥€ —имоненка - гостропроблемна, сповнена ф≥лософського осмисленн€ бутт€ природи, людини, сусп≥льства, антитотал≥тарного ≥ нац≥онально-визвольного спр€муванн€. ѕоетичну творч≥сть —имоненка високо ц≥нував ћ.–ильський.‘ормальна простота твор≥в лише посилюЇ њхн≥й глибинний гуман≥стичний пафос. ” своњй творчост≥ —имоненко був духовним спадкоЇмцем “.Ўевченка.Ќайб≥льш гостр≥ його поез≥њ були спотворен≥ рад€нською цензурою, зокрема ≥з зб≥рки У«емне т€ж≥нн€Ф: Уƒума про щаст€Ф, Уќдинока мат≥рФ, Ућоже, так ≥ треба неодм≥нно…Ф та ≥н.; чимало твор≥в заборонено цензурою ≥ не публ≥кувалось: У«лод≥йФ, УЌекролог кукурудз€ному качанов≥Ф, УЅрамаФ, УЅалада про зайшлого чолов≥каФ, У—удФ та ≥н.. „астина поетичних твор≥в —имоненко (разом ≥з фрагментами поетового щоденника п≥д назвою Уќкрайц≥ думокФ) надруковано у журнал≥ У—учасн≥стьФ у ћюнхен≥ в 1965 ≥ в зб≥рц≥ УЅерег чеканьФ. ” мал≥й проз≥ —имоненко ви€вив себе майстром алегор≥њ ≥ гротеску, волод≥в ус≥ма тонкощами новел≥стичного жанру. ѕроблематика та персонаж≥ твор≥в дуже сп≥взвучн≥ з поез≥Їю. ¬ опов≥данн€х —имоненка протисто€нн€ внутр≥шньоњ одухотвореност≥ людини ≥ духовноњ ницост≥, побутовоњ приземленост≥ вир≥шуЇтьс€ в романтичному ключ≥, характерному ≥ дл€ його поез≥њ, - перемагаЇ добро. “акож —имоненка було посмертно нагороджено ƒержавною прем≥Їю ≥м.“.Ўевчека† у 1995.†

Е¬она, поез≥€, така р≥зна Ц серйозна , бунт≥влива, жарт≥влиива, саркастична. јле жива, жива попри вс≥ тортури ≥ стражданн€, вона викликаЇ жив≥ образи ≥ загострюЇ почутт€, з≥гр≥ваЇ ≥ тривожить, бо €к казав сам —имоненко ЂЕ не можуть душу з≥гр≥вати т≥, що не палають, не гор€ть! Е ї

√рудочка земл≥

ўе в дитинств≥ € ходив у трави, ¬ гом≥нлив≥ трепетн≥ л≥си, ƒе дуби мовчали величаво ” краплинах ранньоњ роси.

←ѕопередн€ Ќаступна→
1 2
Cимоненко ¬асил≥й јндр≥йович 4.3 з 5 на основ≥ 11 оц≥нок в≥д 11 користувач≥в