Суть та основні етапи професіоналізації менеджменту

Оцінка
Скачати

Державна податкова адміністрація України.

Академія державної податкової служби України

З предмету: «Менеджмент»

на тему:

Суть та основні етапи професіона­лізації менеджменту

Виконала:

Студентка групи ФБ-313

Мельникова А.Г.

Перевірила:

Новицька О.В.

м.Ірпінь 2000

Суть професіоналізації менеджменту полягає в тому, що управлінські функції виконуються спе­ціально підготовленими фахівцями з менеджменту, спроможними досягати високої продуктивності керованих ними організацій. В основі професіона­лізації менеджменту, як і будь-якої іншої сфери

людської діяльності, лежить використання науко­вих розробок, насамперед науки менеджменту, а також суміжних наук: соціальної психології, тео­рії систем, кібернетики та ін. Наближення реальної практики управління до вимог законів і рекоменда­цій науки менеджменту, тенденцій і закономірно­стей розвитку ринкової системи становлять мето­дологічну основу професіоналізації менеджменту.

Зазначені положення у спеціальній літературі з менеджменту вважаються аксіоматичними. Од­нак так було не завжди. І раніше, і зараз не тільки в Україні, а й у розвинених західних країнах ви­никають питання щодо доцільності професіоналі­зації. Мова йде про те, чи доцільно віддавати пере­вагу під час висування фахівців на керівні посади тим, хто має спеціальну освіту з менеджменту, чи варто зважати на індивідуальний талант чи досвід? Таким чином, окреслюються і два підходи в ро­зумінні професіоналізації. Перший ґрунтується на отриманні професійної освіти з менеджменту. Дру­гий орієнтується на власний набутий досвід управ­ління. Звичайно, можливе і поєднання двох зазна­чених підходів.

Свій початок професіоналізація менеджменту бере з тих часів, коли управлінська діяльність відокремилася від безпосередньо виробничої діяль­ності. Коли виникли великі підприємства спочат­ку в торгівлі у XVI ст., а згодом у промисловості, будівництві, на транспорті, з'явилася потреба у звільнених керівниках, які вирішували б виключ­но питання організації взаємодії безпосередніх виконавців. Звичайно, подібні ситуації виникали і в минулому — наприклад, під час будівництва од­ного з чудес світу — єгипетських пірамід, зрошу­вальних систем на Близькому Сході та ін. Але тоді подібні ситуації виникали епізодично, і такі випадки не становили основу первісного виробниц­тва. Зовсім по-іншому вирішувалося питання після XV ст., коли почала широко використовува­тися кооперація праці, з'явилися великі підприєм­ства, на яких працювали сотні й тисячі людей. Тепер звільненим керівникам потрібно було про­фесійно здійснювати організаторську діяльність. Виникнення керівництва як постійної функції на підприємстві і є першим етапом професіо­налізації менеджменту.

На цьому етапі менеджмент не відокремлював­ся від підприємництва. Власники підприємств самі безпосередньо здійснювали управління ними. До речі, подібні ситуації часто трапляються в розви­нених країнах і сьогодні, особливо у сфері малого бізнесу. Що стосується постсоціалістичних країн, то в них досить поширеним є суміщення функцій власника підприємства й управління на середніх і навіть на великих підприємствах. Найбільші влас­ники є одночасно і найвищими менеджерами. Та­ким чином, зазначений перший етап професіона­лізації ще не скрізь закінчився. І це цілком при­родно, оскільки реальне суспільство складається з економічних форм різної зрілості, що взаємоді­ють між собою. Кожен бізнес потребує свого рівня професіоналізації.

Другий етап професіоналізації пов'язаний із виникненням акціонерних товариств і появою найманих управляючих. Функція власності на капітал відокремлюється від управління капіта­лом, а значить, і підприємством. Звичайно, власни­ки капіталу не відійшли від менеджменту. Згадаймо яскравий приклад корпорації "Форд Моторз". Річ в іншому. В акціонерних підприємствах менеджери керували не власним, а суспільним капіталом. Їхня власна частка була незначною в загальному капіталі. Це різко розширювало їхню владу. Потрібно було виробити механізми відпо­відальності менеджерів перед власниками капіталів у вигляді відкритих акціонерних товариств. Роз­межування повноважень між загальними зборами акціонерів, радою директорів і вищими менедже­рами, з одного боку, вільний продаж і купівля акцій, біржові котирування, відкрита публікація фінансових звітів корпорацій, з іншого боку, озна­чають більш високий рівень відповідальності, а значить, і професіоналізації менеджменту.

Третій етап професіоналізації менеджмен­ту пов'язаний із виникненням науки менедж­менту наприкінці минулого століття. Як за­значалось у попередньому розділі, американські іс­торики менеджменту пов'язують цю дату з 1886 ро­ком, коли на щорічному зібранні Американського товариства інженерів-механіків виступив Г. Таун із доповіддю "Інженер як економіст". Однак ідеї науки менеджменту на практиці використовува­лися дуже рідко. Усвідомлення такої потреби ме­неджерами в цей період ще не відбувалося. Крім того, подекуди панувала думка про можливість са­мостійного опанування таких ідей. І хоча в цей час вже були створені наприкінці XIX століття перші школи бізнесу у Філадельфії (1881 р.) та Чикаго (1898 р.), потреба у спеціальному навчанні ще не сформувалася.

Четвертий етап професіоналізації пов'яза­ний з іменами Альфреда Слоуна і П'єра Дюпона керівників американських корпорацій "Дженерал Моторз" і "Дюпон де Немур". У 30-ті роки вони першими усвідомили необхідність післядипломної управлінської підготовки фахівців з вищою освітою і досвідом роботи. Сформувалася сучасна система підготовки управлінського персоналу за програмою "Магістр ділового адміністрування".

Сучасний етап професіоналізації відзна­чається глобальним підходом до менеджменту. З одного боку, виник і набуває бурхливого розвит­ку міжнародний бізнес, а значить, і міжнародний менеджмент. З іншого боку, підготовка фахівців з менеджменту здійснюється у всіх частинах світу. При цьому склалися різні національні школи ме­неджменту.

Суть та основні етапи професіоналізації менеджменту 4.5 з 5 на основі 4 оцінок від 4 користувачів