Внесок у розвиток теорiї та практики менеджменту Дугласа Макгрегора

Оцінка
Скачати

Київський нацiональний унiверситет

iменi Тараса Шевченка

Географiчний факультет

Кафедра /-/-/-/-/-/-/-/-/-/--/--/

Внесок у розвиток теорiї та практики менеджменту Дугласа Макгрегора

Студента 5-го курсу

Київ-2001

Ускладнення функції керування виробництвом у ХХ столітті породжує інтенсивні пошуки методів і засобів раціоналізації керування. Затрачаються величезні засоби на дослідження проблем організації і керування. Дослідження бізнесу, його природи, цілей, ролі в суспільстві, практики керування підприємством займає ведуче місце. З непримітної периферійної дисципліни, якої менеджмент був на початку століття, він стає основним напрямком соціальної думки, що веде суспільним і науковим інститутом США. Країна займає лідируючі позиції у світі в дослідженні проблем керування. Проблемам керування присвячуються в США сотні об'ємистих книг, тисячі журнальних статей, у яких висуваються всі нові і нові концепції. Різноманіття теорій керування, концепцій і розходження в поняттях сприяли всебічному дослідженню процесу керування і постійному удосконалюванню процесу розвитку та знань у цій області. І все-таки в цьому різноманітті американської теорії керування дуже важко орієнтуватися. От чому багатьма авторами починаються спроби виділити основні напрямки і визначити загальні принципи трактування понять і категорій.

Недооцінка людського фактора, спрощення представлень про мотиви людського поводження, властиві "класичнiй" школі, стали предметом гострої критики, що послужила однією з передумов виникнення другої основної школи в американській теорії керування – доктрини "людських відносин", або "людського поведінки". Предметом дослідження даної школи стали психологічні мотиви поводження людей у процесі виробництва, "групові відносини", "групові норми", проблеми "конфлікту і співробітництва", "комунікаційні бар'єри", "неформальна організація".

Серед численних представників цієї школи, крім її засновників - Елтона Мейо і Фрица Ротлiсбергера, слiд в першу чергу назвати Дугласа Макгрегора - професора школи індустріального управління Массачусетского технологічного інституту, Крiса Арджирiса - професора Єльского університету, Ренсиса Лайкерта - директора інституту соціальних досліджень Мiчиганского університету. Велика група соціологів Гарвардського університету, за традицією починаючи з Е. Мейо, систематично займається проблемами "людських відносин".

Виникнення цієї школи звичайно зв'язується з "хоторнскими експериментами''. Найбільш послідовний виклад концепцій школи "людських відносин" міститься в роботах Е. Мейо і Ф. Ротлiсбергера, що доводять, що сама робота і "чисто фізичні вимоги" до виробничого процесу мають відносно менше значення, ніж соціальне і психологічне положення і самопочуття робітника в процесі виробництва. Резюмуючи основний зміст доктрини "людських відносин", сучасні американські теоретики зводять його до трьох положень:

1. людина являє собою "соціальну істоту";

2. жорстока ієрархія підпорядкованості, формалізація             організаційних процесів несумісні з "природою людини";

  3.    рішення "проблеми людини" - справа бізнесменів. На місце суворої формалізації організаційних процесів, твердої ієрархії підпорядкованості, властивих "класичній" теорії, доктрина "людських відносин" ставить необхідність ретельного обліку неформальних аспектів організації, створення нових засобів підвищення продуктивності праці, до яких, відповідно до доктрини, відносяться і "освіта службовців", і "групові рішення", і "паритетне керування", і "гуманізація праці". Ідеологи "людських відносин" зосереджують увагу на вивченні "групових відносин", думаючи, що групові цінності є найбільш важливою умовою наукової організації управління. Вони критикують тейлоризм, що обмежує задачі управління стимулюванням індивідуальних зусиль робітників, доводять необхідність стимулювання не індивідів, а групи.

Багато місця в роботах теоретиків "людських відносин" займає розгляд організаційних принципів управління й аналізу мотивів поведінки людей в організації. У цьому зв'язку слід зазначити роботи Р. Лайкерта і Ф. Герцберга, а також концепції Д. Макгрегора ("теорія Х" і "теорія У").

Дуглас Макгрегор [McGregor, D.],  (1906—1964 р.), американський консультант по менеджменту, виконав ряд досліджень по теорії менеджменту і мотивації. Він вивчав психологію, а потім викладав цю дисципліну в Масачусетському інституті, за винятком шести років, коли був президентом коледжа Антоик. Протягом цих років, тобто безпосередньо працюючи як менеджер організації, Макгрегор відкрив, що моделі «людських відносин» неадекватні реальному організаційному життю. Він також відкрив,що розуміння менеджером природи людини і поводження людини дуже важливі при виборі стилю дій менеджера.

 Перш, ніж викласти теорію X і Y, вiн стверджував, що управління в організаційних структурах - це процес вибіркової адаптації. Це означає, що управління припускає вибір відповідних засобів впливу на персонал, яким керують. Стикаючись з ідеями Фоллет, Макгрегор стверджував, що варто приділяти менше увагу формальної влади і правам, що випливають зі службового становища. Більше ж значення варто придiляти «інтеграції», тобто створенню умов, що дозволили б членам даної організації досягати власних цілей, одночасно працюючи на благо свого роботодавця.

Дуглас Макгрегор у 1960 році випустив книгу "Людська країна - підприємство". У ній він систематизував усі наукові підходи до менеджменту персоналу і вивів дві теорiї ,  якi назвав теоріями "Ікс" і "Ігрек", що характеризують людину як об'єкт управління і методи впливу на нього. Він описав різні допущення, що менеджери роблять для поведінки працівників. Макгрегор порівняв філософію традиційного менеджменту з більш сучасним підходом до задоволення від роботи і виділив "людський дух" як основну мотивуючу силу.

←Попередня Наступна→
1 2
Внесок у розвиток теорiї та практики менеджменту Дугласа Макгрегора 4 з 5 на основі 5 оцінок від 5 користувачів