Магнолії

Оцінка
Скачати

Серед численних деревних і кущових порід, інтродукованих в ботанічних садах Києва, одне з перших місць по праву належить рослинам родини Магнолієві (Magnoliaceae). Більшість інтродукованих Магнолієвих належить до листопадних рослин. Саме ці види вирізняються надзвичайно численними великими ефектними квітками. Зимовозелені види також дуже декоративні завдяки своїм великим, шкірястим листкам. Нарешті, такий вид, як Liriodendron tulipifera, окрім швидкого росту і декоративності має цінну деревину, а отже є перспективним для деревообробної промисловості. Окрім того, багато видів Магнолієвих можуть бути використані в медицині або у косметичній і парфумерній промисловості.

Отже, Магнолієві є чудовими садовими рослинами, які заслуговують ширшого вивчення і використання, ніж зараз - не лише в колекціях ботанічних садів, але й для озеленення вулиць, парків, приватному садівництві.

Ця робота є спробою систематизувати дані про культуру, особливості будови і біології рослин родини Магнолієві в київських ботанічних садах.

Магнолієві є одними з найдревніших квіткових рослин. Їхні залишки знаходять ще в середньо крейдових відкладах. В наш час Магнолієві ростуть переважно в Східній та Південно-Східній Азії, на південному сході Північної Америки, в Центральній Америці та Вест-Індії. Найбільша концентрація Магнолієвих - в Східних Гімалаях, в Південно-Західному Китаї та в Індокитаї. Лише деякі види трапляються на південній півкулі, де вони ростуть на Малайському архіпелазі та в Бразилії.

Магнолієві ростуть як в горах, так і на низинах. Деякі азіатські види (Aromadendron nutans, Talauma singapurensis) ростуть в низькій заболоченій місцевості та на торф`яних болотах. Але найбільше Магнолієвих в гірських лісах.

В попередні геологічні епохи Магнолієві охоплювали набагато більшу територію, ніж тепер. В верхньокрейдяному і третичному періодах Магнолієві були широко поширенні по всій північній півкулі. Викопні рештки Магнолієвих цих періодів були знайдені в Центральній Європі, Західній Канаді, на західному узбережжі Гренландії. В еоцені Магнолієві росли на Шпіцбергені, Алясці, Сахаліні. В олігоцені і міоцені рештки Магнолієвих знайдені в Гренландії. В міоценових відкладах в Італії, Швейцарії та Іспанії було знайдено рештки Liriodendron Procaccini -  вид, близький до Liriodendron tulipifera. В Європі Магнолієві, судячи по викопним решткам, траплялися до пліоцену включно.

         Магнолієві - дерева, рідше кущі. Листки Магнолієвих почергові, прості, зимово-зелені або опадні. Листова пластинка частіше цілокрая, іноді на верхівці загострена або з виїмкою, іноді лопатева. Деякі види мають дуже великі листки - у Магнолії крупно листкової (Magnolia macrophylla) листки досягають в довжину одного метра.

Для Магнолієвих характерною рисою є наявність прилистків, які частіше досить великі, оточують стебло і захищають бруньки. Вони рано опадають, залишаючи кільцеподібний рубець навколо вузла. Прилистки можуть бути більш-менш прирослими  до черешка або бути повністю вільними. Якщо вони зрослі з черешком, то після опадання залишають рубець на ньому.

Подібні кільцеподібні рубці залишають один або два прицвітки, що розміщені на квітконіжці і опадають по мірі розпускання квітки. Прицвітки складаються з черешка і пари зрослих видозмінених прилистків. Прицвітки розташовані спірально та захищають молоді бутони.

Квітки у Магнолієвих - частіше великі, двостатеві, рідше - одностатеві (у роду Kmeria), ентомофільні, частіше одиночні, розташовані на верхівках гілок або в пазухах листків. Квітки розпускаються до, після або одночасно з розпусканням листків.

Квітколоже у багатьох Магнолієвих значно витягнуте. Тичинки і плодолистики розташовані спірально, інші члени оцвітини розташовані більш-менш циклічно. Члени навколоцвітника розташовані в двох або більше колах. Члени оцвітини вільні, м`ясисті, забарвлені, більш-менш подібні, хоча у деяких видів (наприклад Magnolia liliflora) члени зовнішнього кола значно дрібніші, зеленого кольору і більше схожі на чашолистики. В межах родини кількість членів навколоцвітника - від 21 (деякі види Magnolia i Michelia) до 6-7 (Kmeria і види Michelia ).Тичинки - численні, вільні, розташовані спірально, досить стрічкоподібні, часто не розчленовані на нитку і в`язальце. Пилкові зерна примітивного типу, човноподібної форми, гладенькі, ямчасті, широкуваті або бородавчасті.

 Гінецей більшості Магнолієвих складається з численних плодолистиків, хоча у виду Michelia montana - лише один плодолистик. У більшості видів плодолистики сидячі, у інших вони розташовані на досить довгій ніжці -  гінофорі. У родів Liriodendron, Manglietia, Magnolia, більшості видів Michelia, деяких видів Elmerillia плодолистики вільні, у Talauma досить зрослі, а у Aromadendron, Pachylarnax, Kmeria, Paramichelia і Tsoongiodendron зрослись в своєрідний синкарпний гіноцей. Кількість сім’я зачатків в одному плодолистику численне у Tsoongiodendron, 4-14 у Manglietia,4-8 у Pachylarnax, і 2 у більшості видів. У деяких видів лише 1. Сім‘я зачатки антропні.

Запилення у Магнолієвих досить своєрідне. Для більшості видів характерна протогонія - приймочки сприймають пилок ще до розкривання пильників, що майже виключає самозапилення. Але трапляються і протандричні види (Magnolia delavayi) - пилок дозріває раніше ніж приймочки.

Важливу роль у запиленні відіграють жуки. Квітки багатьох магнолій (наприклад Magnolia grandiflora) пристосовані для запилення лише жуками - їхні приймочки готові до сприймання пилку ще в бутоні або перед самим розкриванням квітки. В цей час лише жуки здатні проникнути всередину квітки. Бджоли, мухи і т. д. також відвідують такі квітки, але коли ті вже розкриті, тому їх не можна вважати ефективними запилювачами. Частіше різні види магнолій запилюються різними видами жуків, бо жуки відвідують магнолії вибірково. Інші види Магнолієвих можуть запилюватись іншими комахами, наприклад Liriodendron частіше запилюються бджолами.

З багатьох плодолисткових апокарпного гіноцею деяких Магнолієвих розвивається великий шишкоподібний апокарпний плід, що складається з численних плодиків, розміщених спірально на досить довгій осі. Окремий плодик розкривається частіше вздовж спинної сторони, у деяких видів магнолій - вздовж спинної та черевної сторони, у рослин роду Kmeria - лише з черевного боку, а у Liriodendron - зовсім не розкривається. У родів, де плодолистики більш - менш зрослися, утворюються ценокарпні плоди. Залежно від того як розкриваються плодики, плід може виглядати по-різному - у Aromadendron зрослі плодики, які не розкриваються, утворюють своєрідний м`ясистий синкарпний плід; у Pachylarnax 2- 8 зрослих дерев`янистих плодика розкриваються вздовж спинки і утворюють примітивну коробочку, у Talauma плодики зростаються або повністю, або лише при основі, розтріскуються кільцем, при цьому верхні частини відпадають, залишаються лише базальні, зрослі з підвішеними насінинами.

←Попередня Наступна→
1 2 3 4
Магнолії 2.8 з 5 на основі 4 оцінок від 4 користувачів