Релігієзнавство

Оцінка
Скачати

Релігія  (лат. набожність, святість) – це  така сукупність світоглядних принципів, яка базується на підставі віри у божественне.

1. АНІМІЗМ.

Анімізм – вірування первісних людей, віра в існування духів, одухотворення  сил природи, тварин, рослин і предметів, приписування їм розуму, дієздатності і могутності. Звідси виникає погрібальний культ і розвиток вірувань в загробне існування душі.

Згідно з цими віруваннями, кожна річ в світі має душу або дух. Речі з негативними  рисами мають дух як більш сильне начало (хвороби). Намагання  підкорити сили природи призвело до появи чорної та білої магії.

Чорна магія – система маніпуляцій, спрямованих на підкорення злих сил.

Біла магія – сукупність маніпуляцій, завдяки яким намагаються встановити контакт з добрими силами.

Анімізм тісно пов`язаний з практикою табу (заборони на певні дії, що стосується якоїсь істоти або предмету).

Тотем – предмет абоістота, який вважався  засновником племені, як правило був представлений у вигляді ідола або вважалося, що душа його перебуває в якомусь предметі. Взагалі тотемізм – одна з найбільш давніх форм релігійних уявлень. Поширення тотемізму серед народів світу досить добре вивчено, тотемізм був притаманний в той чи інший період розвитку всім народам. Класичною державою тотемізму є Австралія.   

2. МІФ. СУТНІСТЬ МІФОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ.

Міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід’ємна частина роду. Міф – це колективна свідомість. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Це одностайне ставлення до природи та родічів Міф не є ілюзією  або вигадкою, а являє собою історичну необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколішньогосвіту, а й для того,  щоб встановити з цим світом контакт.

Міф – не продукт необізнаності, це просто інший способ ставлення до світу.

Міф – це спроба знайти  реальні зв`язки з природою. Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він переживається як реальне буття.  Міф не має віри, оскільки природа є близькою і зрозумілою людині. Згодом міфічна свідомість стає суперечливою, бо виникає потреба поводитися  інакше ніж того поребує природа, тобто крім родинних виникають інші стосунки, яких у природі до того не було: зародки мистецтва, політичної діяльності, преші правові норми.

Розрізняють види міфів:

- Міф про створення Всесвіту.

- Міф про загибель Всесвіту (Апокаліпсис Іоана Богослова).

- Міф про циклічність у природі (скотарські та землеробські міфи).

- Героїчні міфи (про героїв, засновників племен – грецькі міфи про Геракла).

- Міфи про здобуття людьми культурних навичок (міф про Прометея).

3. ВІРА ЯК ФЕНОМЕН ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ.

В багатьох мовах слово “віра” тлумачиться як кредит, дарунок. Родрізняють довіру, що характеризується психологічним станом заспокоєння, впевненості, і власну віру (в людину, в харизматичного лідера) Віра в людину викликає фанатизм.

Релігійна віра – це впевненість в реальному існуванні надприродних істот, особливих яковтей у окремих предметів. На практиці це віра в святих, пророків, вчителів, священнослужителів, в можливість  спілкування з духами, істинність догматів і релігійних текстів. В богословському розумінні релігійна віра виступає як вище виявлення люднької свідомості, найвища цінність.

Бог – трансцендентне, тобто знаходиться за межами нашої свідомості, Бога неможливо осягнути логічним шляхом (докази буття Бога у середньовічній схоластиці, або містичний шлях  осягнення, коли людина в стані екстазу виходить з межі себе і отримує уявлення про структуру Всесвіту та сутність Бога).Вірити можна в багатьох богів – політеїзм (давньогрецька релігія), або в одного -  монотеїзм (релігія давніх іудеїв).

4. ЯЗИЧНИЦЬКІ ВІРУВАННЯ ДАВНІХ СЛОВ`ЯН.

Як  і інші язичницькі релігії, релігія давніх слов`янських племен базувалась на містичному ставленні до природи. Слов`яни обожнювали природні явища і сили природи.

Слов`яни вірили у багатьох богів. Сучасні вчені мають думку, що язичницькі боги, яких вважають виявом примітивної міфології, насправді були уявленнями наших предів про Всесвіт. Першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Більшість богів язичницьких богів слов`ян відомі нам з фольклорних джерел: пісень, колядок.

Головні боги пантеону:

Сварог – за Іпатіївським літописом, навчив людей  шлюбу, хліборобства і подарував їм плуг.

Див – був ще стародавнішим богом ніж Саврог, він втілював  яскраве блакитне небесне склепіння. Див – чоловічий початок Всесвіту, світло.

Лада – одна з найстародавніших язичницьких богинь, богиня гармонії в природі,  людові в шлюбі, мати-годувальниця Миру. Лада – мати близнят Лелі (Дани) – втіленої води, і Полеля – втіленого світла. 

Перун – згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова про клятву воїнів Русі іменами Перуна і Волоса. В перекладі означає блискавка, був богом кнізівської дружини, всі міфи про Перуна, що збереглися на Україні, змалювують його стрільцем.

Дажбог – назва бога Сонця на Русі.

Волос (Велес) – один з найстародавніших богів, покровитель скотарства, що був грізним владикою інших богів і на Русі поступався лише Перунові.

Мокошь – богиня річок і родючості,

Сьогодні вчені по-різному інтерпритують “сфери впливу” цих богів.

Навіть після введенні християнства на Русі серед релігійних свят, народних звичаїв та традицій залишилось дуже багато від язичницьких вірувань давніх слов`ян.

5. Життєвий шлях засновника буддизма принца Гаутами (Будди). (к/р)

6. Особливості буддистської догматики та культу. (к/р)

7. ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ.

Виникнення греко-католицької церкви було зумовлене політичними причинами: православні віруючі зазнавали утиску від польяків, які намагались поширити католізицм. Ці намагання викликали опір православних віруючих, тому виникли думки про унію, тобто злуку православної віри з католицькою. Унію було проголошено в 1596р. у Бересті (Берестейська унія). Так відбулося розділення віруючих на уніатів і православних. В уніатській церкві богосложіння, церква і обряди залишились такими, якими вони були в православній церкві, але підпорядковувалася церква папі римському, і догмат про сходження Святого Духу від Отця і Сина було прийнято католицький, а також догмат про чистилище – тобто головні розбіжності між православною та католицькою церквами.

←Попередня Наступна→
1 2 3 4 5
Релігієзнавство 4.4 з 5 на основі 32 оцінок від 32 користувачів