Педагогічна діяльність Жана Жака Руссо

Оцінка
Скачати

Реферат про педагогічну діяльність Ж.Ж.Руссо мені б хотілось розпочати з короткого екскурсу в історію, оскільки я  вважаю важливим вплив середовища та історичної ситуації на формування педагогічних поглядів.

В історію людства XVIII століття ввійшло як епоха Просвітництва. Його батьківщиною стала Англія, потім Франція, Німеччина та Росія. Для цієї епохи характерний девіз: все повинно постати перед судом розуму! Вихідні ідеї епохи Просвітництва – культ науки (а значить, Розуму) і прогрес людства. Всі праці діячів Просвітництва пронизані ідеєю верховенства Розуму, його світоносної сили, що пронизує темноту та хаос. Май мужність думати самостійно! – такий призив Просвітництва. Францію XVIII століття  характеризують велика кількість ідейних пошуків, наукових творчих подвигів і потрясаючих суспільство політичних явищ. Країна почала виходити із трясовини феодального устрою, економічної та політичної відсталості, вона вступила в період першопочаткового капіталістичного накопичення.    

Капіталістичний устрій у Франції формується задовго до буржуазної революції 1789-1794 років. В країні, в основному аграрній, в другій половині XVIIІ століття широко поширювалась капіталістична мануфактура. Але феодальні відносини сильно перешкоджали розвитку капіталізму. Народний рух, спрямований проти феодального устрою, мав великий вплив на весь хід політичного життя XVIII століття. В цей період поширюється боротьба письменників та вчених, виразників буржуазної ідеології проти феодальних порядків. В своїх роботах вони критикували і навіть громили феодальний світогляд, розбивали офіційні релігії (деякі просвітники були атеїстами) задовго до настання революціїних подій. В 50-80-х роках XVIII століття, в ппередреволюційні роки, їх ввиступи набували особливо гострого характеру.

Французькі просвітники різко критикували релігію як оплот феодалізму, феодальний устрій і феодальну релігію. Вони  відстоювали, виходячи із позицій  Локка, договірну теорію походження держави (Руссо, Дідро та ін.) та доказували, що  в своєму “звичайному стані” людина завжди мала “звичайне право” на свободу, рівність і братство. Вони чекали настання нової ери – ери панування розуму.

Видатне місце серед французьких просвітників займав Жан-Жак Руссо та філософи  матеріалісти.

1.  Коротка біографія Ж.-Ж.Руссо.

Жан Жак Руссо – один із самих видатних мислителів епохи Просвітництва. Народився Руссо  в 1712 році  в Женеві, в сім’ї ремісника-часовщика, і не отримав систематичної освіти, ще дитиною  був відданий на навчання до гравера, але втік, не витиримавши побоїв та холоду. Так розпочинається його блукацьке життя. Багато разів він перетинав Францію і Швейцарію, перепробував багато професій. Сформованою людиною повертається до Парижа, знайомиться з кращими представниками  нової буржуазної інтелігенції, публіцистами та  філософами.

Свою творчість Ж.-Ж.Руссо розпочинав з участі  1749 році  в конкурсі творів  на тему: “Чи спонукає прогрес  наук та мистецтв покращення або погіршенню моралі?”.

Потім  1754 р. пише другу свою роботу “Про походження нерівності між  людьми, потім – в 1762 р. – “Суспільний  договір.

В цих роботах Руссо протиставляє цивілізованому суспільству в “природному стані”, він бичує тиранію, і, розвиваючи договірну теорію Локка, доводить, що влада, що не відповідає інтересам народу, не законна; вона порушила первісний договір, по якому люди добровільно передали частину своїх прав обраній владі, що повинна були служити цьому ж народу. Звідси напрошується висновок: якщо влада  не задовольняє вимогам, то її варто поміняти.

Один з перших педагогічних творів Руссо  – “Трактат про виховання пана де Сент-Мар”. Педагогічна тематика знайшла своє відображення і в останньому творі – «Прогулянки самотнього мрійника», - якого Жан-Жак Руссо не встиг закінчити. Роман Юлія або Нова Елоіза розповідає про сімейне виховання. Роботи “Міркування про науки і мистецтва”, “Зауваження на спростування Станіслава”, “Передмова до Нарциса”, “Листи про мораль”,Про вдачі” демонструють погляди Руссо на моральні основи виховання.  У “Сповіді”, “Прогулянках самотнього мрійника”, “Емілі” він зображує особливості дитинства.

У 1762 році Руссо публікує книгу, в якій викладена ціла педагогічна система, і досить широка при цьому. Слово “педагог” зазвичай ототожнюється з вихователем дітей. У Руссо подані всі початкові стадії розумового росту людини: дитина – підліток – юнак.  Педагог володіє певною філософією – основою своєї теорії виховання, але його вихованець, звичайно, не може знати, що таке філософія взагалі, пока із дитини і підлітка не стане юнаком; тоді вона відкривається перед ним як система поглядів на людське життя і на світобудову  взагалі. Свідомість дитини і підлітка перетворюється в самосвідомість юнака – уже повноцінної людини.

2. Висвітлення педагогічних поглядів Ж.-Ж.Руссо в філософсько-педагогічному романі “Еміль”.

Роман-трактат “Еміль чи про виховання” є головним педагогічним твором Руссо, цілком і повністю  присвяченим проблемам виховання людини. Для вираження своїх педагогічних ідей Руссо створив таку ситуацію, коли вихователь починає виховувати дитини, що остались з малолітства сиротою і бере на себе права й обов'язки батьків. І Еміль є цілком плодом його численних зусиль як вихователя.

Уявимо собі тепер хлопчика – сироту, спадкоємця багатих дворян, якому пощасливилось стати об’єктом педагогічного експерименту. Ім’я цього хлопчика – Еміль, і як би модель “уявного вихованця”, а його “вчитель” – сам Руссо “припустивший в собі вік, здоровя, пізнання і всі таланти, потрібні для вихователя”. Керуючись принципами сенсуалізму Локка та Кондильяка, “вчитель”  довіряє дитині його власним відчуттям від впливу на нього оточуючого середовища, стихійний елемент в розвитку його – частіше корисний, ніж шкідливий. В той час як уроки “закону божого”  в школі, про яку піклується держава та церква, говорили про страх перед “всевишнім”, а попутно і перед монархом земним, “вчитель”   не втовкмачує в голову “учня” навіть абстрактні наукові поняття, тим паче – метафізичні, такі як “бог”, “душа” і т.ін. А явища природи, наприклад, грозу, блискавку, потрібно поступово роз’яснювати дитині, і він перестає їх боятися. В той час, як державно-церковна школа вимагала від дітей безумовної покірності, і що ніхто нічим не виділявся із своїх ровесників, “вчитель” намагається направляти “учня” непомітно, і при цьому старанно оберігає його вроджені задатки, вважаючи неприпустимим при вихованні дитини дресирувати його. Зважте також, що Еміль – не вундеркінд, а сама звичайна дитина, і те, що Руссо ілюструє свої ідеї такою дитиною, показує демократичність його теорії. Словом, книга Руссо – торжество гуманістичної педагогіки. 

←Попередня Наступна→
1 2 3 4
Педагогічна діяльність Жана Жака Руссо 4.3 з 5 на основі 37 оцінок від 37 користувачів