Україна під владою Речі Посполитої

Оцінка
Скачати

         

                        Контрольна Робота

        З Історії Держави Та Права України

Тема: “ Українські землі під владою Речі Посполитої

      Виконав: студент _ курсу

_________________________ факультету

Група ____

Ф.І.П.

    Викладач:

       

           

                                                         Київ 2001 р.

                                         План:

1. Вступ

2. Загальна характеристика періоду

3. Суспільний лад

4. Державний лад

5. Основні риси права

6. Висновок

7. Література

                                               1. Вступ

        

Стан феодальної роздробленості Русі, характерний для попереднього періоду, не міг тривати вічно. Навіть в умовах економічної і політичної відокремленості князівств відбувався, хоч і поступовий, але неухильний розвиток феодального способу виробництва. В його основі лежали такі фактори, як подальший розвиток продуктивних сил, поглиблення суспільного розподілу праці, розширення економічних зв’язків між окремими регіонами і областями. Припинилося дроблення  окремих земель, з’явилися умови для їх об’єднання.Таким чином українські землі починають відроджувати територіальну цілісність.

Та в той час коли Україна тільки починає ставати на ноги її найбличі сусіди: Польща, Литва та Московія вже набули достатньо сили. Ці сусіди досить швидко розростаються, і їх, цілком природно, приваблює вакум влади, що виник на Русі. Стародавній Киів залишався лише блідою тінню своєї колишньої слави. Майже 80 років титул володаря українських земель належав монголо-татарам. Крім православного митрополита, що у 1300 році виїхав до Москви, місто покинуло багато бояр і великих купців. Протягом тривалого часу Київ навіть не мавсвого князя. Отже Україна наче дозрілий плід чекала свого завойовника.

                                          

                       2. Загальна характеристика періоду

Серед перших, хто скористався можливістю захопити Україну, були Литовці. У середині XIII ст. Міндагаус (Міндогв) об’єднав войовничі відсталі язичницькі племена, щоб дати відсіч натиску Тевтонського ордену німецьких хрестоносців-колонізаторів, що виник на прибалтійських землях. Із цієї боротьби литовці вийшли сильнішими й тісніше  об’єднаними.

Могутність Литви неухильно зростала.   Особливо посилилась Литовська держава у середині XIV ст. Саме в цей час Східна Волинь, Поділля, Київщина, Чернігово-Сіверщина були приєднані до Литви. Князі Піденно-Західної Русі в тих складних умовах бачили у Великому князівстві Литовському реальну військово-політичну силу, здатну надати їм значну допомогу. Розуміючи це, литовські феодали поширювали свою експансію, використовуючи для цього як силу зброї, так і дипломатичні союзи. Так здійснювалося приєднання основної маси Українських земель Великим князівством Литовським.

Опинившись у складі Литви, українські князівства одержали сприятливі умови для свого соціально-економічного і культурного розвитку. Справа в тому, що Литва перейняла українсько-білоруську культуру, традиції державного життя Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, “ руські ” (українські) правні норми та ін., а тому і перетворилась поступово на Литовсько-Руську державу.

Ситуація різко змінилася, коли провідні політики Польщі та Литви зрозуміли, що їх об’єднують важливі спільні інтереси. Обидві країни перебували під загрозою агресивних планів Тевтонського ордену, що панував на Балтійському узбережжі. Виснажена до краю своєю експансією на сході, Литва була не здатною чинити опір німцям на півночі. І без того складна ситуація погіршувалася швидким зростанням могутності й престижу Московського князівства, що загрожувало зі сходу. Тим часом поляки, незадоволені династичними зв’язками з угорцями і прагнучи заволодіти іншими українськими землями, шукали нових можливостей для здійснення своїх намірів. У цей момент магнати Південно-східної Польщі висунули несподівану пропозицію: укласти унію між Польщею та Литвою, одруживши польську королеву Ядвігу з новим великим князем литовським Ягайлом                   ( Ягеллом ). Розпочався процес зближення Польщі та Литви. Так було укладено Кревську унію в наслідок якої у 1385 р. було сформовано союз двох держав – Литви і Польського королівства. Литовський князь Ягайло зобов’язувався прийняти католицтво і                                                                                                              зробити цю релігію державною для Литви, використати свої багатства в інтересах Польщі, приєднати до Польського королівства “ на віки вічні ” усі підлеглі йому, в тому числі українські, землі. Після цього на сеймі в Люблені Ягайло був обраний польським королем.

Тим саме Кревська унія означала поступову ліквідацію самостійності південно-західних князівств, забезпечувала панування польських феодалів над населенням українських земель.

У 1471 р. було ліквідовано Київське князівство. З цього часу, як свідчить літопис, “ в Києві перестали бути князі, а замість князів стали воєводи ”.Тобто Волинь, Київщина, Поділля були перетворені на воєводства з намісниками-воєводами на чолі.

На початок XVI ст. стало очевидним, що Велике князівство Литовське близьке до занепаду. У 1522 р. Москва відібрала у нього Чернігів і Стародуб на північному сході України. А у 1549 та 1552 р. воно не змогло протистояти двом великим вторгненням татар. У 1562 – 1570 рр. наростаюча криза сягнула критичної межі,коли Литва ув’язла в нову тривалу війну з Московським царством. Виснажені величезними воєнними витратами й опинившися перед зігрозою московського вторгнення, литовці звернулися до Польщі по допомогу. Поляки готові були її надати, але за плату. Тепер головною умовою вони поставили об’єднати в одне політичне ціле Польщу з Литвою, яких до цих пір пов’язував спільний монарх.

Побоюючись поступитися своїм панівним становищем перед польськими конкурентами й занепокоїні небезпекою зростання католицьких впливів, литовські та українські магнати опиралися остаточному злиттю з Польщею. Але невдоволена пануванням магнатів середня та дрібна шляхта підтримала поляків, сподіваючися здобути собі широкі привілеї, якими користувалися польські феодали.Таким чином, після запеклої боротьби , у 1569 р. була укладена Люблінська унія яка у 1569 р. об’єднала Польське королівство і Велике князівство Литовське в “ одне, нерозрізнюване, неподільне тіло ”, утворивши єдину державу – Річ Посполиту із спільними органами влади і управління, єдиною грошовою системою.

←Попередня Наступна→
1 2 3
Україна під владою Речі Посполитої 4.4 з 5 на основі 36 оцінок від 36 користувачів