Особливості ландшафтних територіальних структур в межах урбанізованих територій

Оцінка
Скачати

НаУКМА

Кафедра екології

Реферат з курсу ландшафтна екологія

На тему

“Особливості ландшафтних територіальних структур в межах урбанізованих територій”

Викладач :

Професор Гродзинський Михайло Дмитрович

Київ 1999 р.

    Будь-яка геосистема , рангом вища за геотоп , має свою ландшафтно-територіальну структуру (ЛТС) . Елементами цієї структури є геосистеми нижчого рангу , ніж досліджувана . Сукупність цих геосистем складає таксономічний ряд геоситстем , а їх взаємне розташування в межах певної геосистеми визначає її конфігураційні та топологічні особливості ( наприклад форму , складність системи площу та інше ) . Інакше кажучи ЛТС можна визначити як сукупність ландшафтних територіальних одиниць , конфігураційно та ієрархічно впорядкованих відношеннями певного типу . 

    Саме тип відношень між геотопами і визначає ту основу на якій виділяються типи ЛТС , тому що дає направлення за яким визначаються принципи інтеграції геотопів у більш складні ландшафтні територіальні одиниці, їх ареали , межі та конфігураційну впорядкованість .

    Щоб виділити ЛТС певної території треба знати тип просторових відношень між геотопами ; виявити множини цих геотопів , що пов’язані цими відношеннями ; для кожної з цих множин треба здійснити інтеграцію геотопів у ландшафтні територіальні одиниці таксономічного ряду ЛТС, що виділяється ; встановити та показати на карті ареали, межі , взаємовідношення ландшафтних територіальних одиниць одного рангу .

Згідно з принципом ландшафтної поліструктурності , у певному регіоні можна виділити ЛТС різних типів і відповідно скласти ландшафтні карти , кожна з яких моделювала б певну структуру територіальної організації ландшафту . Контури ЛТС різних геосистем не збігаються .

З багатьох просторових відношень між геотопами виділяють п’ять  типів , які разом визначають основні риси ландшафтної територіальної організації в цілому та можливість вирішення багатьох задач ландшафтної екології. Ціми відношеннями та відповідними типами ЛТС є : генетико-морфологічні – відношення спільності генезису та еволюції геотопів , які знаходять вираз у їх будові (морфології) і формують генетико-морфологічний тип ЛТС ; позиційно-динамічні – зв’язок геотопів горизонтальними речовинно-енергетичними потоками та їх відношення до ліній зміни інтенсивності цих потоків ; парагенетичні – відношення геотопів до лінії концентрації горизонтальних потоків ; басейнові ландшафтні – спільність геотопів за гідрофункціонуванням та їх відношення до басейнів поверхневого стоку ; біоцентрично-сітьові – біотичні міграції організмів та окремих популяцій між геотопами .

Кожен з цих типів ЛТС має власний таксономічний ряд ландшафтних територіальних одиниць .

Основа виділення одиниць генетико-морфологічної ЛТС є об’єднання територіально суміжних геотопів за принципом спільності їх походження ( генезису ) , часу їх виникнення та закономірності еволюції . Близькі за походженням та шляхом розвитку геосистеми мають , звичайно , однотипну геокомпонентну будову , подібні за зовнішнім виглядом , оскільки він зумовлений генезисом рельєфу , який у генетично близьких системах одного виду.

Для наногеохор  урбанізованих територій , як правило властива невелика кількість геотопів та невелика площа , межі між наногеохорами досить часто прослідковуються дуже ясно , за рахунок того , що там лежить асфальт . Часто зустрічаються окремі екоїди , що , як правило складаються з одного дерева , та огороджені з усіх боків асфальтом . Мікрогеохори в основному виділяються тільки як грань рель’єфу ; сукцесійні ряди , як правило , прослідкувати дуже складно , бо фітотопи насаджуються в одних місцях , в інших – залишаються природними та зрозуміти який фітотоп до чого прямує складно ; часто мікрогеохора розбивається на 3 частини за рахунок ландшафтного планування . Окремо можна розмовляти про мікрогеохори штучного походження ( наприклад схили териконів ) там прослідковується цікава картина сукцесії : з початку на них нічого не росте через те , що порода дуже насичена важкими металами та іншими “неприємними” речовинами , але через деякий час (років через 5-6 ) з’являються рослини стійки до фітопатогенних речовин , і нарешті років через 8 вони починають обростати акацією ( як розвивається далі сукцесійний ряд на схилах терикону поки що сказати важко тому що я не знаю териконів старіших за 40 років ). Тобто не можна стверджувати про мікрогеохори урбанізованих регіонів , що той грунтово-рослинний покрив , що сформувався , утворився під впливом одного провідного фактора.

У мезогеохори страждає динамічна (сукцесійна)єдність , окрім того іноді не спостерігається єдиного мезоклімату , що обумовлено знову таки людською діяльністю ; інакше кажучи урбанізовані території “рвуть” мезогеохори на декілька .

Групування геотопів у територіальні одиниці позиційно-динамічної ЛТС грунтується на їх відношенні до ландшафтних рубежів , вздовж яких змінюються інтенсивність та напрямок горизонтальних речовинно-енергетичних площинних потоків . Носіями цих потоків є мобільні геокомпоненти – вода , повітря та живі організми. Звичайно , що разом з міграцією природних речовин мігрують і техногенні забруднення . Структуроформуючим потоком , як правило , є вода, яка здатна інтегрувати геотопи в територіальній структурі , хоча , треба сказати , що в деяких ЛТС структуроформуючим фактором є вітропотік (але це тільки для тих місцевостей де домінують вітри певного румбу ) . 

Територіальні одиниці позиційно-дінамічної ЛТС виділяють так , щоб інтенсивність сучасних та потенційно можливих процесів , зумовлених горизонтальними речовинно-енергетичними потоками на них , була майже однаковою . Тому межі між ними проводять вздовж ліній стрибкоподібної зміни градієнтів горизонтальних потоків . Такі лінії можна назвати каркасними лініями динаміки ландшафту . Ними є всі каркасні лінії рельєфу – вододільна , тальвегу , підошви , бровки схилу , лінії його перегинів . Вздовж цих ліній стрибкоподібно змінюються значення топографічного градієнта , а між ними ці значення залишаються незмінними . Окрім цього каркасними лініями є межі між геотопами , що відрізняються фільтраційними властивостями грунтів та порід зони аерації . Межі між грунтами з різними протиерозійними властивостями також є каркасними лініями динаміки ландшафту .

←Попередня Наступна→
1 2
Особливості ландшафтних територіальних структур в межах урбанізованих територій 2.5 з 5 на основі 2 оцінок від 2 користувачів