” –јѓЌ—№ ≤ ¬»ƒј¬Ќ»„≤ —“јЌƒј–“»

ќц≥нка
—качати

—“јЌƒј–“»

‘ормуванн€ нових видавничих стандарт≥в з прийн€тт€м незалежност≥ украњни на приклад≥ ISBN

јктуальн≥сть стандартизац≥њ у видавнич≥й справ≥…………….. 3

“еоретичн≥ положенн€

ISBN €к найголовн≥ший м≥жнародний стандарт книги………. 5

ѕрактичне застосуванн€

«астосуванн€ видавничих стандарт≥в в ”крањн≥

в 90-х роках……………………………………………………………. 12

¬исновок

—учасний стан ≥з розробкою нових

в≥тчизн€них стандарт≥в……………………………………………… 16

« оптим≥змом в майбутнЇ…………………………………………… 16

—писок використаноњ латератури та першоджерел…………. 20

јктуальн≥сть стандартизац≥њ у видавнич≥й справ≥

—тандарт. ” широкому розум≥нн≥ це пон≥тт€ тлумачитьс€ €к еталон, €кий беретьс€ за вих≥дн≥ дан≥ дл€ сп≥вставленн€ з ним ≥нших под≥бних предмет≥в, товар≥в чи вироб≥в.

ѕотреба в ун≥ф≥кац≥њ того чи ≥ншого виробу людських рук виникла в сусп≥льств≥ дуже давно. ўодо виток≥в ц≥Їњ проблеми у видавнич≥й справ≥, то можна найперше згадати пов≥льне зародженн€ ≥ становленн€ конкретних основних параметр≥в первинних матер≥ал≥в, що клалис€ в основу творенн€ рукописних книг, ЦЦ ширину й довжину сувоњв, пап≥русних аркуш≥в чи глин€них табличок. « поширенн€м друкарства ун≥ф≥куютьс€ обс€г р€дк≥в на кожн≥й стор≥нц≥, величина черенк≥в, проб≥ли м≥ж р€дками та словами тощо. ѕоступово у св≥тов≥й книговидавнич≥й практиц≥ виробл€Їтьс€ ц≥ла система положень ≥ правил щодо виготовленн€ ≥ тиражуванн€ книг.

¬ажлив≥сть розробки кожною державою власних видавничих стандарт≥в обумовлюЇтьс€ к≥лькома чинниками. ѕередус≥м, за цим визначаЇтьс€ р≥вень культури нац≥онального виданн€, профес≥онал≥зм тих, хто створюЇ книгу, €к≥сть редакц≥йно-видавничого ≥ книготорговельного процесу в ц≥лому. ѕо-друге, йдетьс€ про повноту, зручн≥сть, точн≥сть ≥ водногчас лакон≥чн≥сть ≥нформуванн€ потенц≥йного читача кожного виданн€, а отже, ≥ усп≥шне просуванн€ такого виданн€ на ринку. ѕо-третЇ, вм≥нн€ й бажанн€ дотримуватис€ вимог стандарт≥в виводить кожного книговиробника на в≥дпов≥дний р≥вень сп≥вм≥рних характеристик його твору з м≥жнародними критер≥€ми, залученн€ конкретноњ книжковоњ продукц≥њ до загальносв≥товоњ книжковоњ скарбниц≥ й ≥дентиф≥кац≥њ окремо вз€тоњ держави чи окремо вз€того видавц€ в цьому книжковому мор≥. ≤ншими словами, ≥детьс€ про законне право держави пос≥сти належне м≥сце серед книговидавничих набутк≥в ≥нших крањн св≥ту, на р≥вноправних умовах брати участь у творенн≥ загальноцив≥л≥з≥ац≥йного книжкового фонду. —аме перел≥чен≥ вище чинники й поклали до житт€ ћ≥жнародну орган≥зац≥ю ≥з стандартизац≥њ (ISO), нормативн≥ положенн€ €коњ клалис€ в основу розробки в≥дпов≥дних документ≥в окремих держав. ¬иникла ц€ орган≥зац≥€ 1946 року.

“≈ќ–≈“»„Ќ≤ ѕќЋќ∆≈ЌЌя

ISBN €к найголовн≥ший м≥жнародний стандарт книги

” крањнах «ах≥дноњ ™вропи вже в≥д давна жодне книжкове виданн€ не виходить без цьото знаку. Ќаш≥ ж видавц≥ лише звикають до ньго. як ≥ до т≥Їњ обставини, що ще донедавна такий ≥дентиф≥кац≥йний номер завжди починавс€ з цифр≥ 5 (що вказувало на приналежн≥сть виданн€ –ад€нському —оюзу, нин≥ –ос≥њ).

¬≥зитною ж карткою нашоњ, украњнськоњ, книги на м≥жнародному р≥вн≥ з 1996 року стала цифра 966.

Ќа початку ЦЦ дещо з ≥стор≥њ цього питанн€.

ѕерша ≥де€ щодо необх≥дност≥ створенн€ зручноњ в користуванн≥ системи ћ≥жнародноњ стандартноњ нумерац≥њ книг зазвучало на трет≥й ћ≥жнародн≥й конференц≥њ проблем досл≥дженн€ книжкового ринку та рац≥онал≥зац≥њ у книжков≥й торг≥вл≥, €ка проходила в Ѕерл≥н≥ 1966 року. якраз на той час значна частинаа видавц≥в та книгорозповсюджувач≥в у ™вроп≥ з метою пол≥пшенн€ управл≥нн€ видавничими процесами уважно вивчала можлив≥сть використанн€ у своњй д≥€льност≥ компТютерноњ техн≥ки.

—тавало ц≥лком зрозум≥ло, що ефективна компТютеран система маЇ базуватис€ на прост≥й та ун≥кальн≥й нумерац≥њ, здатн≥й однозначно ≥дентиф≥кувати кожне окреме виданн€. —истема, що повн≥стю в≥дпов≥дала ц≥й вимоз≥, нин≥ знана €к система ћ≥жнародноњ стандартноњ нумерац≥њ книг ЦЦ ISBN. ¬ њњ основу покладено систему нумерац≥њ книг, що була представлена на розгл€д компан≥Їю УJ.Whitaker and Sons Ltd.Ф у 1967 роц≥ в ќбТнаному  орол≥вств≥ та компан≥Їю УThe R.R. BowkerФ у 1968 роц≥ в —Ўј. “од≥ ж  ом≥тетом техн≥чноњ документац≥њ ќрган≥зац≥њ м≥жнародноњ стандартизац≥њ ЦЦ ISO ЦЦ разом з Ѕританським ≥нститутом стандартизац≥њ було утворено робочу групу, головне завданн€ €коњ пол€гало у вир≥шенн≥ питанн€ адаптац≥њ Ѕританськоњ системи нумерац≥њ з метою њњ подальшого впровадженн€ у св≥тову практику. ѕ≥сл€ р€ду зустр≥чей з цього питанн€, орган≥зованих представниками окремих Ївропейських крањн ≥з залученн€м спостер≥гач≥в ёЌ≈— ќ, було вироблено ≥ прийн€то нормативний документ, в €кому давалос€ визначенн€ ћ≥жнародного стандартного номера книги ЦЦ ISBN ЦЦ та було регламентовано правила щодо його проставленн€ на виданн€.

«г≥дно з цим документом, ISBN Ї ун≥версальним ≥дентиф≥кац≥йним кодом, що проставл€Їтьс€ на книгах, брошурах, електронних виданн€х, виданн€х дл€ сл≥пих, окремих видах ауд≥ов≥зуальноњ продукц≥њ. ÷ей код супроводжуЇ виданн€, починаючи з моменту њх виготовленн€. ¬≥н складаЇтьс€ з абрев≥атури ISBN (незалежно в≥д мови виданн€) ≥ дес€ти цифр. ÷ифрова частина ISBN складаЇтьс€ з чотирьох груп цифр, кожна з €ких м≥стить р≥зну к≥льк≥сть цифрових знак≥в, в≥докремлених один в≥д одного деф≥сом. ÷ифрова частина в≥докремлюЇтьс€ в≥д абрев≥атури ISBN проб≥лом. „отири групи цифр ISBN розташовуютьс€ в так≥й посл≥довност≥:

1) ≥дентиф≥катор групи (крањни);

2) ≥дентиф≥катор видавц€ (видавництва або видавничоњ орган≥зац≥њ);

3) пор€дковий ≥дентиф≥катор книги;

4) контрольна цифра.

ƒл€ позначенн€ цифровоњ частини ISBN застосовуютьс€ арабськ≥ цифри в≥д 0 до 9. ќстанн€ цифра ISBN ЦЦ контрольна ЦЦ може бути римською цифрою ’, що використовуЇтьс€ дл€ позначенн€ числа 10.

←ѕопередн€ Ќаступна→
1 2 3 4
” –јѓЌ—№ ≤ ¬»ƒј¬Ќ»„≤ —“јЌƒј–“» 4.8 з 5 на основ≥ 22 оц≥нок в≥д 22 користувач≥в